БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Дитина повинна самостійно вирізняти основні небезпечні чинники довкілля, знати правила безпечного перебування вдома, у дитячому садку, на вулиці, на воді, на льоду, на спортивному майданчику.
(Базовий компонент дошкільної освіти в Україні)
Перед всіма педагогами дошкільних навчальних закладів та батьками завжди стоять три найважливіші завдання:
- створити безпечні умови для життєдіяльності дитини;
- сформувати в дитини уміння передбачати наслідки своїх вчинків;
- виробити в дитини навички практичних дій під час виникнення надзвичайних ситуацій.
Діти – допитливі та безстрашні, вони ще не здобули негативного життєвого досвіду. Саме тому ризик, що вони потраплять у небезпечну ситуацію, дуже великий. Крім того, усім відомо: часто повторювані заборони на дітей не діють, адже зазвичай малята не звертають увагу на частку «не», сприймаючи заборону як керівництво до дій. Тому дорослі мають шукати інші шляхи до дитячої свідомості, щоб спонукати їх замислюватися над власними вчинками, формувати у малечі свідоме розуміння наслідків необачної поведінки, як особистої, так і оточуючих. Навчаючи дітей безпечній поведінці, вадливо не залякати їх, не зламати їх природної допитливості та зацікавленості оточуючим світом.
Дитина перед вступом до школи повинна досить різноманітно та повно засвоїти навички практичної безпечної життєдіяльності й усвідомити, що її життя та здоров’я – це найдорожче багатство! Дотримання дітьми правил безпечної поведінки та захисних принципів обов’язково допоможе їм у різних життєвих ситуаціях.
СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
З ПИТАНЬ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ З УЧАСНИКАМИ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
Від адекватного, безпечного поводження дитини в соціумі залежить її здоров’я, а часто – навіть життя. Завдання ж дорослих, на чому проголошує і Базова компонент дошкільної освіти – створювати сприятливі умови для вправляння дошкільників у безпечній та доцільній поведінці.
У дошкільному навчальному закладі повинна бути створена систему організації безпеки життєдіяльності дітей (далі – система), яка оптимально доповнює загальний освітній процес. Одне із провідних завдань системи – навчити дітей цінувати власне і чуже життя і здоров’я, впевнено почуватися у будь-яких ситуаціях і приходити на допомогу іншим.
Колектив нашого дошкільного закладу постійно працює над питанням безпеки життєдіяльності дошкільників зі своїми вихованцями та їх батьками.
Робота з реалізації визначених завдань здійснюється за такими напрямками
· ведення документації;
· робота з педагогами;
· робота з дітьми;
· робота з батьками вихованців.
Документи, що регламентують проведення заходів з питань безпеки життєдіяльності, оформлені відповідно рекомендацій комунального закладу «Інноваційно-методичний центр». Зручно оформлені рекомендації допомагають не лише швидко оформити документацію, але й зрозуміти порядок реалізації системи та усвідомити власні завдання.
Починаючи роботу з педагогами, насамперед необхідно ознайомлюємо їх з програмно-методичними матеріалами та принципами формування системи регулярних занять з безпеки життєдіяльності. Обізнаність педагогів у питаннях безпеки життєдіяльності, безперечно, є головною вимогою функціонування системи. Семінари, консультації, інтерактивні заходи, які проводяться з вихователями, налаштовують їх на діяльнісний підхід до реалізації завдань, творчу організацію розвивального простору з безпеки життєдіяльності.
Системний підхід до роботи з вихователями довів свою результативність. В усіх вікових групах створено інформативні добірки тематичних матеріалів – «Служба 101 поряд», «Один удома», «Обережним будь» тощо; в групах організовано осередки з формування безпечної поведінки дітей у різних ситуаціях; умови для проведення сюжетно-рольових ігор «Швидка допомога», «Лікарня», «Пожежники» та ін. У холі оформлено осередок «Створюємо безпечне довкілля».
Удосконалюючи систему, необхідно гнучко поєднувати зміст занять з безпеки життєдіяльності зі змістом провідних сфер життєдіяльності відповідно віку дітей. Це дає змогу систематично ознайомлювати дітей з правилами безпечної поведінки. У щоденній діяльності використовуються різні форми освітньої роботи з метою формування у дітей навичок пожежної безпеки, безпеки дорожнього руху, обережної поведінки у повсякденні.
Знання про правила безпечної поведінки дошкільники отримують під час бесід, екскурсій, читання художньої літератури, розглядання дидактичних картин, а закріплюють їх у практичній діяльності під час ігор, розваг, змодельованих вихователями ситуацій.
В закладі систематично організовуються та проводяться різні форми роботи з безпеки життєдіяльності дітей, зокрема:
- тематичні заняття;
- комплексні театралізовані заняття з елементами дослідницької діяльності;
- заняття-роздуми валеологічного змісту;
- тренінги безпечної поведінки;
- свята та розваги повчального характеру.
З огляду на величезне значення безпеки життєдіяльності дошкільників, питання її забезпечення та формування у дітей відповідних знань і навичок досить часто розглядається на засіданнях педагогічної ради. До таких обговорень готуються підборки як теоретичних, так і практичних матеріалів, які потім вихователями використовуються у роботі з дітьми та батьками.
Головна мета роботи з батьками – залучення їх до формування у дітей навичок безпечної поведінки та ознайомлення з порядком дій під час надзвичайних ситуацій. Взаємодія з батьками проводиться через різні форми роботи: бесіди, консультації, родинні свята та змагання, проектну діяльність.
Систематична і планомірна робота з дошкільниками дає змогу формувати у дітей навички регулювання власної поведінки у довкіллі, серед людей, предметів, в умовах природних стихійних явищ. Адже немає більш відповідального завдання, ніж піклуватися про життя і здоров’я дітей. І в цій справі не повинно бути байдужих.
Напрямки
роботи дошкільного закладу з питань
безпеки життєдіяльності
УРОКИ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ
Завдання педагогів і батьків - навчити дітей заходам обережності, які допоможуть їм не опинитися в ризикованій ситуації.
Місто приховує масу небезпек для тих, хто не вміє в ньому поводитися. Молодший школяр вимушений буде щодня вирушати в самостійну подорож «без страховки» - до школи і назад додому.
Проте дітям необхідно освоїти декілька елементарних правил, які убезпечать їх, коли вони опиняться одні на вулиці або в квартирі. А батькам необхідно постійно нагадувати про ці правила дітям, не залякуючи, але і не зменшуючи небезпеки. Але чи досить добре вони самі підковані?
Приділимо декілька хвилин на повторення азів безпеки, а потім роздамо батькам заздалегідь підготовлені листочки з необхідними правилами. Ось вони.
Знаходячись на вулиці, дитині не можна вступати в контакт із сторонніми людьми. Їй потрібно чітко засвоїти, хто такий сторонній. Це будь-яка людина, якої він не знає. Навіть якщо незнайомець запевняє, що знайомий і з самою дитиною, і з його мамою і татом, все одно розмовляти, а тим більше кудись йти з ним, сідати до нього в машину, впускати його в квартиру - не можна. «Та я ж дядько Віктор, невже ти мене не пам'ятаєш?» - на вулиці на подібну заяву взагалі краще не відгукуватися, потрібно мовчки пройти мимо, прискоривши кроки, або відразу втекти.
Якщо незнайомець виявився поряд з дитиною біля дверей під'їзду, не треба набирати код і намагатися забігти в будинок. Але і топтатися біля входу, вислуховуючи домовленості незнайомця, теж не можна. Потрібно відійти від під'їзду туди, де багато людей, наприклад, до дитячого майданчика, де майже завжди є дорослі з дітьми.
І навіть якщо потім раптом виявиться, що ця людина дійсно не стороння, а батьківський знайомий, якого дитя просто не знає, нічого страшного. Не докоряйте дитяті, а похваліть за пильність і обережність.
Якщо незнайомець стоїть на майданчику біля ліфта, не можна входити в ліфт разом з ним. Потрібно перечекати, поки він виїде. А якщо він не збирається цього робити, краще вийти на вулицю.
Не можна піддаватися ні на які знаки уваги і обіцянки незнайомця. Поясніть дитині: всі ці обіцянки цукерок, грошей, іграшок, пропозиції подивитися кошенят, рибок, пташок, сходити в кіно, покататися на машині - хитрий прийом, обман. Від таких дорослих потрібно відразу ж бігти, не боячись здатися дурним і неввічливим.
Вірити заявам незнайомця, що умовляє дитину звернути зі звичайного, безпечного маршруту - «Тебе мама шукає, я тебе відведу до неї», «Мене до тебе прислав тато», «А там за рогом призи роздають, пішли покажу» - не можна. І підкорюватися його наказам не можна.
Але досвід дитини підказує йому, що дорослі мають право командувати і їх розпорядження доводиться виконувати: «Стій! Обернися! Дай руку! Відповідай! Зніми рюкзак! Йди вперед! Мовчи! Сідай в машину! Тобі що сказано!»
Звичайно, і батьки, і педагоги зазвичай не забувають попереджувати дітей про те, що слухатися сторонніх не можна. Але рідко який дорослий враховує небезпеку власного наказового тону, різких розпоряджень, якими може скористатися зловмисник. Поясніть дитині, що сторонній на вулиці не має права йому наказувати і що підкорюватися чужим командам не можна.
А якщо незнайомець дуже наполегливий і намагається схопити дитину? Навчіть дитину в таких випадках голосно кричати і чинити опір: вириватися, брикати, кусатися і дряпатися. Не забудьте прорепетирувати це в грі.
Підкажіть, що кричати. Правильні фрази
- «Я тебе не знаю!» і «Покличте міліцію!» Кричати «мама!» не можна. Це і марно, і для перехожих незрозуміло. Вони подумають, що батько свариться зі своїм дитям, і спокійно пройдуть мимо. А порятунок саме в тому, щоб хоч одна людина звернула увагу на те, що відбувається - це відразу відлякує нападаючого.
Гучний крик теж треба відрепетирувати заздалегідь: мало, хто з дітей уміє кричати тоді, коли це потрібно. Хлопчикові ж доведеться спеціально розтлумачити, що кричати в моменти небезпеки не соромно і що це зовсім не боягузтво, а мужній опір.
Якщо на вулиці знадобиться звернутися за допомогою для позбавлення від надокучливого незнайомця, треба вибирати певних дорослих - міліціонера, жінку з дітьми, літніх людей.
Прагніть організувати життя старшого дошкільника так, щоб він ніколи не залишався один на вулиці. Хоче гуляти? Нехай іде з друзями. Проти декількох дітей злочинець безсилий.
Такі привабливі для дітей місця на зразок пустирів, звалищ, покинутих або недобудованих будівель, горищ і підвалів повинні попасти під категоричну батьківську заборону: «Туди ходити заборонено! Там грати не можна!»
Обмежитися простим викладом вимог недостатньо. Треба обов’язково відпрацьовувати всі правила, причому робити це без зайвого залякування. Важливо пам'ятати, що старші дошкільники не здатні сприймати відразу великий об'єм інформації, так що серйозні розмови мають бути або «з продовженням», двічі тричі в день, або «з повторенням», тобто кілька разів підряд одне і те ж.
Залишившись удома наодинці, дошкільник нікому не повинен відкривати двері, окрім батьків і заздалегідь обговорених знайомих. Якщо в двері дзвонить хтось, хто називає себе телефоністом, листоношею, газівником, сантехніком, працівником житлово-комунальної служби, агітатором і так далі, двері відкривати все одно не можна. Через двері, не відкриваючи їх навіть на ланцюжку, потрібно сказати невідомому відвідувачеві, щоб він зайшов пізніше, мовляв, з хвилини на хвилину повернуться батьки.
Якщо той, хто прийшов наполягає і умовляє відкрити, хай дитина відповість, що зсередини двері відкрити не можна, вони замкнуті зовні. І відразу ж подзвонить батькам.
Дитина повинна знати номери телефонів, по яких можна додзвонитися батькам, а також номера екстреної допомоги (міліція, пожежна охорона, «швидка допомога»). Поясніть йому, в яких випадках потрібно терміново дзвонити по цих номерах. Переписані на окремий листок, вони мають бути завжди поряд з домашнім телефоном і в пам'яті мобільного телефону дитини. Добре, якщо він знатиме ще і телефони сусідів і дільничного.
Ніколи не залишайте ключі від квартири на сходовому майданчику під килимком, в поштовій скриньці або в якому-небудь іншому затишному, на ваш погляд, місці в під'їзді.
Поясніть дітям, що потрібно відразу ж розповідати про всі випадки, коли їм щось пропонували на вулиці, запрошували в гості або покататися. Якщо дитина запам'ятала зовнішній вигляд і машину чужої людини, яка намагалася втягнути його в розмову, повідомите про це в міліцію.
Завжди запитуйте у дітей, звідки у них та або інша річ, про походження якої батькам нічого не відомо. Опитування, проведені психологами в навчальних закладах Кривого Рогу, показали: лише 10% дітей, з якими на вулиці відбувалися дивні, неприємні або небезпечні події, розповідали про це батькам, а педагогам скаржилися і зовсім одиниці - 2%. Більшість дітей залишаються без захисту, наодинці з проблемою.
Але цього не станеться, якщо дитина готова до несподіванок вулиці, а моделі поведінки формуються постійною роботою дорослого з дошкільником, при цьому важливе використання найрізноманітніших методів і прийомів: розповідь, пояснення, роз’яснення, програвання спеціальних ситуацій і так далі.
Абетка безпеки для батьків
Будьте терплячі, навчаючи дітей!
Діти повинні знайти у Вашій особі доброзичливого і уважного вчителя.
Вірогідність травм дитини знизиться, якщо не пошкодувати часу і показати, як виконувати ті або інші справи по будинку, доступні йому.
Брудний, забруднений одяг, який засмутив охайну маму. За ним іноді криється важкий удар живота або пошкодження внутрішніх органів. Діти, побоюючись покарання, деколи можуть приховати факт травми, що відбулася, або зменшити значення події. Тому у разі пошкодження ніколи не потрібно поспішати дорікати або тим більше карати дитину, необхідно спокійно і доброзичливо розібратися в тому, що відбулося.
«Дозований досвід» - це коли дитині дають переконатися, що вода, праска і головешка обпалюють, голка колеться і т.
Захищайте своїх дітей, поки вони не подорослішають достатньо, щоб опанувати спеціальними навиками безпеки.
Кислоти, лаки, розчинники і інша побутова хімія не повинні зберігатися в посуді з-під напоїв і завжди повинні бути недоступні дитині.
Ліки, у тому числі і вітаміни, можуть бути небезпечні для дитини. Прибирайте їх із виду. При вживанні дотримуйтеся інструкції і рекомендацій лікаря.
Мультфільми і дитячі передачі
переповнені матеріалом для навчання безпеки. Використовуючи ситуації у які потрапляють герої, можна поставити дитині питання типу: «Як ти думаєш, чому він так поступив?», «Як вона вмудрилася потрапити в таку важку ситуацію?», «Що може відбутися, якщо хлопчик або дівчинка так зроблять?» і обговорити їх.
Не захоплюйтеся прикладами небезпечних ситуацій, подіями з іншими дітьми. Це може викликати непотрібні страхи. Навчати дитину безпечній поведінці потрібно на власному прикладі. Діти копіюють Вас. Не забувайте про це.
Програми по безпеці для дорослих не рекомендується дивитися дітям, оскільки вони повні кримінальної статистики і непотрібного натуралізму.
для дітей.
Не залишайте їх в доступних
для дошкільників місцях.
Телефони служб порятунку вивчайте разом з дітьми. Напишіть їх і повісьте біля телефонного апарату. Йдучи з будинку ненадовго, знайдіть дитині цікаве заняття (гру), щоб він не став шукати собі іншого можливо, небезпечного заняття
Ріжучі предмети, що колють, зберігайте в спеціально відведених місцях і вчіть дітей користуватися деякими з них у Вашій присутності.
Холодна вода – Ваш помічник при порізах, ударах, опіках.
Цінуйте у Вашій дитині винахідливість, упевненість і самостійність. Не обмежуйте активність дитини, а направляйте її в «потрібне» русло.
Широко поширені електроприлади можуть бути доступні в обігу дитини, починаючи з 4 років, якщо Ви навчите її користуватися ними тільки у Вашій присутності і з вашого дозволу.
«Це не можна, а це можна» - таке пояснення важливе для правильного орієнтування дитини в світі незнайомих йому речей.мммммммм
