Дитинство - найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні кожної особистості. Саме в цей час дитина формується фізично, психічно й інтелектуально, набуває необхідних знань, умінь та навичок. І саме в цей період вона потребує найбільшої уваги, спілкування і захисту.

Виховання дітей - це й життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво.

Важливою складовою виховання дітей є навчання основам безпечної життєдіяльності, яке повинно привчити дитину цінувати та берегти власне життя і життя оточуючих, уникати потенційно-небезпечних ситуацій, а у разі їх виникнення – діяти грамотно, надаючи самодопомогу чи допомоги іншим.

Дитячий травматизм є однією з актуальних проблем охорони здоров'я. Значимість даної проблеми часто недооцінюється. Травматизм можна уникнути шляхом вжиття заходів профілактики чи боротьби з ним.

Однак ще дуже часто діти отримують ушкодження (травми), які іноді ведуть до інвалідності. Нещастя з дитиною відволікає батьків від трудової діяльності, негативно діє на їхнє здоров’я. Найбільше число травм відбувається у хлопчиків, в 2-3 рази частіше, ніж у дівчаток, що можна пояснити більшою активністю хлопчиків.

У дітей шкільного віку травми можуть бути найрізноманітнішими. У побуті це можуть бути опіки, падіння в сходовий проліт, при катанні на поручнях, падіння з велосипеда, з парканів, дахів, гаражів, дерев, дорожньо-транспортні пригоди.

Вуличний травматизм серед дітей має певну сезонність. Найбільший рівень вуличного травматизму відзначається в період зимових та літніх канікул, коли діти мають більше вільного часу і проводять його на вулиці, частіше за все без нагляду дорослих.

Викликає занепокоєння і значне підвищення шкільного травматизму. Найчастіше травми виникають під час перерви, на уроках фізкультури та праці.

Кількість дорожньо-транспортних травм від загальної не значна, та актуальність їх профілактики зумовлена зростанням кількості та підвищення складності спричинених пошкоджень. Саме  транспортний травматизм дітей частіше за все  приводить до смертності та  інвалідності дітей, потребує тривалого стаціонарного лікування.

Основними методами профілактики дитячого травматизму слід вважати:

1.  Посилення нагляду та контролю за дітьми, організація їх дозвілля.

2.  Навчання дітей правил вуличного руху.

3.  Організація місць для дозвілля (ігрові площадки, дитячі парки)

4. Охоплення дітей молодшого шкільного віку позашкільною виховною роботою (спортивні секції, дитячі гуртки).

5. Підвищення контролю за додержанням водіями правил дорожнього руху, контроль за станом доріг (стан світлофорів, дорожні розминки, дорожні знаки).  

Батьки! Життя та здоров’я дитини у ваших руках! Щодня нагадуючи дитині елементарні правила безпеки, ви застерігаєте його від можливих травм.      

 ПАМ’ЯТКА З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТРАВМАТИЗМУ

                  СЕРЕД   ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Шановні батьки та вихователі !

Будьте прикладом для дітей у виконанні правил безпечної поведінки. Аналіз причин травмування дітей свідчить, що більшість нещасних випадків була спровокована недбалістю дорослих. Враховуйте психологічні особливості дітей дошкільного віку: їхню цікавість, непосидючість, відсутність життєвого досвіду.

Діти погано сприймають заборони. Тому необхідно обґрунтовувати « не можна» в доступній для дитини формі.

Під час проведення екскурсій і прогулянок за межі дитсадка вихователь повинен враховувати:

-гігієнічні вимоги;

- погодні умови;

- визначити маршрут та подбати про безпечність переходу через дорогу;

- продумати міри попередження травматизму;

- забезпечити дисципліну;

- одягнути дітей відповідно до температури повітря: панамки, взуття, шкарпетки;

- узяти аптечку надання невідкладної допомоги при травмах;

- перевірити самопочуття дітей;

- дотримуватись вимог щодо визначення відстані пішохідних переходів;

- забезпечити питний режим дітей.

З метою успішного впровадження у практику ЗДО системи оздоровчих заходів працівники дошкільного закладу повинні:

- гартувальні процедури включити у кожний режимний момент;

- загартування здійснювати на фоні рухової активності, використовуючи різні процедури в залежності від конкретних умов ЗДО і стану здоров’я дітей;

- відмовитись від зайвого теплого одягу на повітрі та у приміщенні;

- забезпечити температуру приміщення у залежності від віку дитини;

- залучати дітей до ходьби босими ногами;

- застосовувати контрастні температурні впливи;

- постійно уникати передозування чи заниження дози фактору.

ЩОБ НЕ ДОПУСТИТИ ТРАВМУВАННЯ ДИТИНИ В ЛІСІ ТА НА ВОДОЙМИ, ПАМ’ЯТАЙТЕ ТАКІ ВИМОГИ ТА ДОТРИМУЙТЕСЬ ЇХ:

1. Під час перебування на вулиці в літній день захищайте голову дитини панамою.

2. Регулюйте перебування дитини під сонцем, щоб запобігти опікам шкіри.

3 Дозуйте перебування дитини у воді, щоб організм не переохолоджувався.

4. Не залишайте дитину без нагляду біля водойми.

5. Не дозволяйте купатися та стрибати у воду в неперевірених місцях.

6. Для купання обирайте незасмічені з твердим дном, без водоростей та мулу місця.

7. Забороняйте користуватися човном, плотом без супроводу дорослих.

8. Не дозволяйте запливати на глибину, використовуючи гумовий матрац чи іграшку.

9. Не допускайте пустощів на воді (не можна зненацька лякати, утримувати одне одного під водою, жартома кликати на допомогу.

10. Забороняйте ходити до лісу без супроводу дорослих.

11. Під час перебування у лісі разом із дітьми не збирайте та не вживайте незнайомих грибів , ягід. рослин.

12. Не розводьте у лісі багаття під час посухи; за необхідності в цьому, розмістіть вогнище на відкритому місці.

13. Обстежте місце установлення намету в лісі з метою уникнення небажаної зустрічі зі зміями, бджолами, мурахами тощо.

14. Для походу до лісу одяг дитини добирайте таким чином, щоб оптимально захистити її від комах, кліщів та інших несподіванок.

15. Не засмічуйте навколишнє середовище та не залишайте після себе жодних слідів свого перебування.