Експерименти на кухні
Експерименти на кухні
* Сухі дріжджі схожі на маленькі мляві кульки. Але це лише доти, доки не оживуть мільйони крихітних мікробів, які дрімають у холодному та сухому вигляді.
Давайте їх оживимо. Налийте в глечик дві столові ложки теплої води, додайте в неї дві чайні ложки дріжджів, потім одну чайну ложку цукру і перемішайте.
Дріжджову суміш вилийте в пляшку, натягнувши на її шийку повітряну кульку. Поставте пляшку в миску із теплою водою.
Запитайте у дітей, що станеться?
Правильно, коли дріжджі оживуть і почнуть їсти цукор, суміш наповниться бульбашками вже знайомого дітям вуглекислого газу, який вони починають виділяти. Пухирці лопаються, і газ надує кульку.
Подібний досвід з надуванням повітряної кульки можна зробити, замінивши дріжджі розчином соди та оцту.
Цей досвід має дуже сподобатися дітям.
Купіть дві склянки морозива в паперовій обгортці. Один з них розгорніть і покладіть на блюдечко. А друге прямо в обгортці загорніть у чистий рушник і гарненько укутайте шубою.
Хвилин через 30 розгорніть укутане морозиво і викладіть його без обгортки на блюдце. Розгорніть і друге морозиво. Порівняйте обидві порції. Здивовані? А ваші діти?
Виявляється, морозиво під шубою, на відміну від того, що на блюдечку, майже не розтануло. То що? Може, шуба зовсім не шуба, а холодильник? Чому ж тоді ми надягаємо її взимку, якщо вона не гріє, а охолоджує?
Пояснюється просто. Шуба перестала пропускати до морозива кімнатне тепло. І від цього пломбіру в шубі стало холодно, от морозиво і не розтануло.
Тепер закономірне і питання: «Навіщо ж людина в мороз одягає шубу?» Відповідь: «Щоб не замерзнути».
Коли людина вдома вдягає шубу, йому тепло, а шуба не випускає тепло на вулицю, ось людина й не мерзне.
Запитайте дитину, чи знає вона, що бувають «шуби» зі скла?
Це термос. Має подвійні стінки, а між ними — порожнеча. Через порожнечу тепло погано проходить. Тому, коли ми в термос наливаємо гарячий чай, він довго залишається гарячим. А якщо налити в нього холодну воду, то що з нею станеться? На це питання дитина тепер може відповісти сама.
Якщо з відповіддю він все ще не може, нехай зробить ще один досвід: наллє в термос холодної води і перевірить її хвилин через 30.
Деякі крупи здатні робити багато шуму. Зараз ми дізнаємося, а чи можна навчити рисові пластівці ще й стрибати та танцювати.
Нам знадобляться:
- паперовий рушник
- 1 чайна ложка (5 мл) хрустких рисових пластівців
- повітряна кулька
- вовняний светр
Підготовка:
1. Розстеліть на столі паперовий рушник.
2. Висипте на рушник пластівці.
Починаємо наукове чаклунство!
1. Зверніться до глядачів так: «Всі ви, звичайно, знаєте, як рисові пластівці можуть тріщати, хрумтіти і шарудіти. А тепер я покажу вам, як вони вміють стрибати та танцювати».
2. Надуйте кульку і зав'яжіть її.
3. Потріть кульку об вовняний светр.
4. Піднесіть кульку до пластівців і подивіться, що станеться.
Результат:
Пластівці підстрибуватимуть і притягуватимуться до кульки.
Пояснення:
У цьому експерименті вам допомагає статичну електрику. Електрику називають статичним, коли струм, тобто переміщення заряду, відсутнє. Воно утворюється з допомогою тертя об'єктів, у разі кульки і светри. Усі предмети складаються з атомів, а кожному атомі перебуває порівну протонів і електронів. У протонів заряд позитивний, а електронів — негативний. Коли ці заряди рівні, предмет називають нейтральним або незарядженим. Але є об'єкти, наприклад, волосся або шерсть, які дуже легко втрачають свої електрони. Якщо потерти кульку об вовняну річ, частина електронів перейде від вовни на кульку, і вона придбає негативний статичний заряд. Коли ти наближаєш негативно заряджену кульку до пластівців, електрони в них починають відштовхуватися від неї і переміщатися на протилежний бік. Таким чином, верхня сторона пластівців, звернена до кульки, стає зарядженою позитивно, і кулька притягує їх до себе.
Якщо почекати довше, електрони почнуть переходити з кульки на пластівці. Поступово кулька знову стане нейтральною, і перестане притягувати пластівці. Вони впадуть назад на стіл.
Бажаємо Вам і вашій дитині цікаво і з користю провести дозвілля.