Металургійний район. КЗДО КТ № 231 КМР

 





Експерименти на кухні

 

  Експерименти на кухні

 

Дошкільний вік – це вік маленьких «Чомучок». У цей період дитина активно пізнає навколишній світ, він цікавить, що з чого зроблено, чому рослини зелені, що таке сніг і як він з'являється і т.д.

                                              

                                                       

Як,  все-таки, задовольнити цікавість Ваших «Чомучок»? Як пояснити закони природи на доступному для дітей елементарному науковому рівні? Як максимально використовувати допитливість дитячого розуму?
У повсякденному житті діти найчастіше самі експериментують із різними речовинами, прагнучі дізнатися щось нове.
Досліди вдома
   *Нескладні, цікаві досліди ви легко організуєте у себе вдома. Для цього не потрібно великих зусиль, тільки бажання, трохи фантазії і, звичайно, деякі наукові знання. Будь-яке місце у квартирі може стати місцем для експерименту.

 

Досліди на кухні
          Живі дріжджі                                                                                                                                             
  * Відоме  прислів'я говорить: «Хата славна не кутами, а пирогами». Пироги ми, звісно,  пекти не будемо. Хоча чому й ні? Тим більше, що дріжджі у нас на кухні є завжди. Але спершу покажемо дослід, а потім можна взятися і за пироги.

 

              

 

  *Розкажіть дітям, що дріжджі складаються з крихітних живих організмів – мікробів, (а це означає, що мікроби бувають не лише шкідливими, а й корисними). Харчуючись, вони виділяють вуглекислий газ, який, змішуючись із борошном, цукром та водою, «піднімає» тісто, робить його пишним та смачним.

    * Сухі дріжджі схожі на маленькі мляві кульки. Але це лише доти, доки не оживуть мільйони крихітних мікробів, які дрімають у холодному та сухому вигляді.

Давайте їх оживимо. Налийте в глечик дві столові ложки теплої води, додайте в неї дві чайні ложки дріжджів, потім одну чайну ложку цукру і перемішайте.

Дріжджову суміш вилийте в пляшку, натягнувши на її шийку повітряну кульку. Поставте пляшку в миску із теплою водою.

Запитайте у дітей, що станеться?

Правильно, коли дріжджі оживуть і почнуть їсти цукор, суміш наповниться бульбашками вже знайомого дітям вуглекислого газу, який вони починають виділяти. Пухирці лопаються, і газ надує кульку.                                          

Подібний досвід з надуванням повітряної кульки можна зробити, замінивши дріжджі розчином соди та оцту.

      Чи гріє шуба?                                                                                                           

Цей досвід має дуже сподобатися дітям.

Купіть  дві склянки морозива в паперовій обгортці. Один з них розгорніть і покладіть на блюдечко. А друге прямо в обгортці загорніть у чистий рушник і гарненько укутайте шубою.

Хвилин через 30 розгорніть укутане морозиво і викладіть його без обгортки на блюдце. Розгорніть і друге морозиво. Порівняйте обидві порції. Здивовані? А ваші діти?

 

Виявляється, морозиво під шубою, на відміну від того, що на блюдечку, майже не розтануло. То що? Може, шуба зовсім не шуба, а холодильник? Чому ж тоді ми надягаємо її взимку, якщо вона не гріє, а охолоджує?

Пояснюється просто. Шуба перестала пропускати до морозива кімнатне тепло. І від цього пломбіру в шубі стало холодно, от морозиво і не розтануло.

Тепер закономірне і питання: «Навіщо ж людина в мороз одягає шубу?» Відповідь: «Щоб не замерзнути».

Коли людина вдома вдягає шубу, йому тепло, а шуба не випускає тепло на вулицю, ось людина й не мерзне.

Запитайте дитину, чи знає вона, що бувають «шуби» зі скла?

Це термос. Має подвійні стінки, а між ними — порожнеча. Через порожнечу тепло погано проходить. Тому, коли ми в термос наливаємо гарячий чай, він довго залишається гарячим. А якщо налити в нього холодну воду, то що з нею станеться? На це питання дитина тепер може відповісти сама.

Якщо з відповіддю він все ще не може, нехай зробить ще один досвід: наллє в термос холодної води і перевірить її хвилин через 30.

 

    Танцюючі пластівці                                                                                                

Деякі крупи здатні робити багато шуму. Зараз ми дізнаємося, а чи можна навчити рисові пластівці ще й стрибати та танцювати.

Нам знадобляться:

- паперовий рушник

- 1 чайна ложка (5 мл) хрустких рисових пластівців

- повітряна кулька

- вовняний светр

Підготовка:

1. Розстеліть на столі паперовий рушник.

2. Висипте на рушник пластівці.

Починаємо наукове чаклунство!

1. Зверніться до глядачів так: «Всі ви, звичайно, знаєте, як рисові пластівці можуть тріщати, хрумтіти і шарудіти. А тепер я покажу вам, як вони вміють стрибати та танцювати».

2. Надуйте кульку і зав'яжіть її.

3. Потріть кульку об вовняний светр.

4. Піднесіть кульку до пластівців і подивіться, що станеться.

Результат:

Пластівці підстрибуватимуть і притягуватимуться до кульки.

Пояснення:

У цьому експерименті вам допомагає статичну електрику. Електрику називають статичним, коли струм, тобто переміщення заряду, відсутнє. Воно утворюється з допомогою тертя об'єктів, у разі кульки і светри. Усі предмети складаються з атомів, а кожному атомі перебуває порівну протонів і електронів. У протонів заряд позитивний, а електронів — негативний. Коли ці заряди рівні, предмет називають нейтральним або незарядженим. Але є об'єкти, наприклад, волосся або шерсть, які дуже легко втрачають свої електрони. Якщо потерти кульку об вовняну річ, частина електронів перейде від вовни на кульку, і вона придбає негативний статичний заряд. Коли ти наближаєш негативно заряджену кульку до пластівців, електрони в них починають відштовхуватися від неї і переміщатися на протилежний бік. Таким чином, верхня сторона пластівців, звернена до кульки, стає зарядженою позитивно, і кулька притягує їх до себе.

                                          

Якщо почекати довше, електрони почнуть переходити з кульки на пластівці. Поступово кулька знову стане нейтральною, і перестане притягувати пластівці. Вони впадуть назад на стіл.

 

Бажаємо Вам і вашій дитині цікаво і з користю провести дозвілля.