На кінець дошкільного періоду життя шестирічна дитина повинна бути підготовлена до навчання в школі. Ця готовність визначається такими основними показниками.

      По-перше, дитина цього віку має певний багаж знань: в основному уявлень і деяких початкових життєвих понять про предмети, явища навколишнього життя. Обсяг знань, які дають у дитячому садку, і їх глибина достатні для засвоєння змісту програми 1 класу.

До складу наявних уявлень включені й початкові знання про моральні якості людей, про вимоги до поведінки, дитина має уявлення про множину та її позначення цифрою, про звук мови, позначення літерою, орієнтується в конкретних обставинах простору і часу.

       По-друге, діти, що виходять з дитячого садка, володіють системою різних дій, якими вони можуть з більшим чи меншим успіхом користуватися. Ці дії включають як прості виконавчі дії, так і складніші трудові, побутові та деякі навчальні дії, на основі яких формуються різні навички. Діти мають деякі інтелектуальні вміння, тобто деякі способи і прийоми розумової та практичної діяльності, насамперед спостерігати і слухати мову іншого, зосереджуватися.

Шестирічні діти вже можуть трохи керувати своєю психічною діяльністю: навмисне заучувати і пригадувати навчальний зміст, цілеспрямовано сприймати задане, довільно зосереджуватись. Діти дошкільники вчилися гальмувати свої бажання, емоційні поривання, тобто стримуватися, коли це потрібно. Вони готові до роботи в колективі однолітків, мають виконувати спільні для всіх дітей правила і порівняно правильно оцінювати їх повсякденну поведінку.

        По-третє, готовність до навчання в школі включає і сформованість деякого суб’єктивного, особистого ставлення дитини до близьких і зрозумілих їй явищ суспільного життя. У неї сформована певна позиція, тобто бажання і готовність стати школярем, вчитися в школі. Поступаючи в школу, шестирічна дитина вміє відрізнити добре від поганого в межах знайомих їй дій і вчинків людей. У неї намітився якийсь ланцюг оцінних суджень. Відповідними переживаннями: радістю, гнівом, обуренням, співчуттям-вона відповідає на перемогу добра над злом, на підступність, обман або зраду. Проте таке ставлення ще не має узагальненого характеру і на перших порах зберігає конкретність і ситуативність, типову для дошкільників.

Істотне значення для характеристики готовності дитини до школи має сформованість пізнавального ставлення дітей до навколишнього: бажання вчитися, інтерес до навчання, до засвоєння грамоти і опанування читання, до пізнання всього того нового, що несе з собою прихід до школи. Сформовані в старшого дошкільника товариські відносини з однолітками, інтерес до спільних ігор з ними і потреба в прогулянках, заняття спонукають шестирічних дітей ще більше прагнути до школи. Вступаючи до 1 класу, діти переходять у новий період дитинства.

Дитина, що вступає до школи, має бути зрілою у фізіологічному й соціальному відношенні, вона має досягти певного рівня розумового й емоційно-вольового розвитку. Навчальна діяльність потребує певного запасу знань про навколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна володіти розумовими операціями, вміти узагальнювати й диференціювати предмети і явища довкілля, уміти планувати свою діяльність і здійснювати самоконтроль. Важливі позитивне ставлення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки і вияв вольових зусиль. Тому поняття «готовність дитини до школи» ми розглядаємо як комплексне, багатогранне і таке, яке охоплює всі царини життя дитини.

Залежно від цього, ми виділяємо наступну структуру компонентів готовності дитини до навчання у школі: морфогенетична готовність (стан здоров'я ( фізіологічна зрілість), рівень фізичного розвитку (рівень сформованості дрібної моторики), біологічний вік: психологічна готовність (інтелектуальна, емоційно-­вольова, мотиваційна); соціальна готовність (соціальна компетентність, комунікативні навички).

Морфогенетична готовність:

Стан здоров'я

Фізіологічна готовність. Визначення групи здоров'я. Бажано мати у індивідуальних медичних картках відомості про:

      • особливості розвитку на етапі дошкільного дитинства, що обтяжили розвиток дитини: важкі пологи, травми, тривалі захворювання;

      • темп розвитку в дошкільному дитинстві (чи вчасно дитина почала ходити, говорити);

• стан соматичного здоров'я дитини: характер відхилень у

системах і функціях організму, хворобливість;

• скільки разів у минулому році хворіла, скільки днів у цілому.

Рівень фізичного розвитку

Бажано мати у індивідуальних медичних картках фіксацію показників довжини тіла, маси тіла й обсягу грудної клітки.

     Морфогенетична готовність означає достатній рівень розвитку психофізіологічних, фізіологічних і анатомо­-морфологічних функцій і структур дитячого організму. Цей рівень повинен забезпечити втримання дитиною відповідних навантажень і нести імпульси до подальшого розвитку. Важливою складовою даної компоненти є соматичне і психічне здоров'я дитини, сформованість засобів здорового способу життя.

Інтелектуальна готовність пов'язана з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини. Але не лише з рівнем, який досягнуто: важливим є фактор здатності цієї сфери до подальшого розвитку, утворення вищих психічних функцій, нових між функціональних психологічних систем. 

Соціальна готовність означає адекватність дитини, її здатність жити і розвиватися в соціальному оточенні, мати відповідні навички комунікації, вербальну активність, виконання вимог, відстоювання власної позиції, толерантність тощо.

Рівень розвитку психологічної готовності дитини до шкільного навчання є дуже важливим показником. Хоча, безумовно, не фатальним. Ми виходимо з позиції, що, в цілому, всі психічно здорові діти шестирічного віку можуть навчатися в загальноосвітній школі. Але індивідуальна діагностика рівня психологічної готовності (та окремих її елементів) дозволяють вчителям і батькам більш змістовно і  продуктивно підходити до  вирішення завдань формування учбової діяльності дитини, а отже і її подальшого роз­витку.